Призрачно все в этом мире бушующем, есть только миг за него и держись
Есть только миг между прошлым и будущим, именно он называется жизнь!

.............................................................................................................................. Л. Дербенев
 


НАША ПЕСНЯ


ФОТОСЕСИИ
 
 
КЛИПЫ 
 
 
ФОТОАЛЬБОМЫ 
 
 
КНИГИ 


МИР УВЛЕЧЕНИЙ


 
поиск по сайту
МЕНЮ
Заглавная
БИБЛИОТЕКА
ИССЛЕДОВАНИЯ
ФОТОГАЛЕРЕЯ
ФОТОАЛЬБОМЫ
ВИДЕО
ЭТО ПОЛЕЗНО ЗНАТЬ
КУЛИНАРИЯ
РУКОДЕЛИЕ
Любознательным
НА ДОСУГЕ
ФАЙЛЫ
Пишите
Виртуальный секретарь "Мои научные новости"
Библиотечный информационно-образовательный Портал
Мой дом

"Бібліофан" Дискусійний клуб

"Бібліотекарі усіх країн - об'єднуйтесь!
Посетителей
На сайте 115 гостей

Великий піст. Религиозные праздники
Любознательным

      Великий піст — найдовший з усіх постів, триває він від М'ясниць до Великодня. Окрім того, ці  запусти вважаються найсуворішими, оскільки обмежувалось вживання страв, напоїв, заборонялися будь-які розваги, навіть статеві взаємини. Помітно затихало суспільне й політичне життя. Навіт молодь, якщо й збиралася гуртом, то лише невеликими групками, де займлися прядінням чи вишиванням, оскільки «Бог в цей час сорок днів у пустелі постив, а тому гріх веселитися».
     Богомільні люди щотижня відвідували церкву, говіли чи приймали причастя. На них ті, хто вважав себе грішним або був важко хворим, обіцяли перед Богом суворо дотримуватисл посту; дехто відмовлявся вживати в окремі дні будь-яку їжу, навіть воду, а від «чистого четверга»  до Великодня голодували три дні підряд. Якщо під час інших постів — Пилипівки, Петрівки чи Спасівки — обмеження в харчуванні не було таким суворим (на Петрівку вживали навіть молочні продукти), то   Великих запустів це не стосувалося. Ось чому в часи наступу на релігію войовничі атеїсти, щоб скомпрометувати релігійні обряди, випустили немало стріл саме на пости як на «форму фізичного виснаження людей».
     Та дотримана посту — не  таке вже й велике лихо, як це намагалися підкреслити «дослідники» християнства. Нині все більше людей тверезо оцінюють традиційні  запусти. Медицина підтверджує, що надмірне вживання скоромних стоав  сприяє ожирінню, порушенню обміну речовин. Отже, наші пращури непогано зналися на раціональному харчуванні, дотримуючись періодичних розвантажувальних циклів. Періоди, якими визначаються пости, мають логічний сенс. Скажімо, найдовші — Пилипівка та Великий — збігаються з найменшим фізичним навантаженням, припадають на кінець осені та зими. А Петрївський та Спасівчаний відзначають влітку, вони значно коротші. Нині з'являються все більше прихильників саме такої форми зцілення
     Хоч Великий піст триває мойже два місяці, але люди від цього не відчували особливих труднощів, бо заздалегідь запасалися продуктами, які за саоєю калорійністю нітрохи не поступалися скоромним стравам. Квашені капуста та огірки, в'ялена, копчена та солона риба. гриби, олія, сушені ягоди та фрукти. Багата українська кулінарна рецептура народних страв давала можливість готувати різноманітні й смачні сніданки, обіди та вечері — борщі, кулеші, каші, киселі, узвари.. Коли ми подумки перенесемося в часи існування наших пращурів — наддніпрянських слов'ян, то переконаємось, що вже й вони мали найбільший піст саме напередодні весни, коли ставало найскрутніше з продуктами. У пєрвісних народів, котрі жили з полювання, були певні правила, що саме вживати й коли. Ці правила охороняли дичину від хижацького винищеня,  зберігали достигле насіння  на рослинних самосівах.
     Кожен тиждень Великого посту має свою назву і призначення. Так, перший понеділок седмиці називааєгься - «жилавим» або «чистим". Цього дня  хлопчики зранку оббігали сусідів та родичів, сповіщаючи: «Здррастуйте, постом будьте здорові!». Це для того, щоб чоловічий полазник «приніс  в оселю щедрий ужинок, бо як пер шою жінка зайде — накличе лихо.  Субота першого тижня називалася  «збірною», бо «птахи збираються додому з вирію, і дівчата готуються до , веснянок». У початкові дні «першої . седмиці» переважно прали білизну, примащували підлогу глиною «на піст», проте наприкінці- тижня остерігалися роботи, особливо шити, вишивати, "бо в літі по жнивах нариватиме пальці". У суботу на цьому тижні жінки, принісши до церкви коливо та мед, замовляли велику панахиду по набіжчиках. Такий, обряд називався «давати мисочку»,  а людєй, котрі говіли у цей дєнь, звали «спасенниками". Якщо на «збірну» суботу хурделило, вважалося, що «це Масляна іде дитину шукати, бо, бач, загубила, коли п'яна з гостей поверталася». Якщо ж на заговинн починалося масове таяння снігу, то приказували:  «Неділя збір — тече вода з гір». НАСТУпнИЙ тиждень називався  «другою седмицею», третій — «третьою седмицею». Жінки переважно о цій лорі пряли, а чоловііки займалися домашнім господарством. Нарешті наступала середина посту. Відтак четвертий тиждень має назву «середопістя» або «середохрестя» Особливу шану віддавали «христовій . середі». У цей день господині випікали обрядове печиво - «христеці». їх пекли — за кількістю членів родини і один — найбільший, якого виносили в комору, занурювали у посівне зерно і тримали в ньому до першого виїзду в поле. Господар брав «христеця» із собою, клав посеред ниви і, засіявши її. розламував на дольки — частину роздавав сівачам в полі (по дольці), решту привозив додому і пригощав усіх хатніх: Годилось дати також дешицю і домашнім тваринам. П'ятий тиждень посту — «похвальний», бо на ньому віддавали хвалу господу. Богомільні йшли до церкви «бити поклони». Вважалося, що хто  зробить від двадцяти до сорока поклонів — «тому Бог простить усі гріхи  за рік». О цій порі вже починалися  польові роботи, а тому селяни, вирушаючи в поле, благочестиво молилися і скроплювали коней свяченою водою.  Передостанній тиждень носив назву «•вербного» або «білого». У суботу  зносили до церкви вербові галузки,  щоб у неділю посвятити їх. Символічно б'ючи одне одного, приказували при цьому: «Верба б'є, не я б'ю —  за тиждень Великдень, не вмирай та  ласочки дожидай!».   Завершувався Великий піст «чистим четвергом» та страстною суботою. За цей час посилено готувалися до свята — пекли паски, фарбували яйця (крашанки), робили писанки. Осгзнній тиждень був найнапруженішим — люди їли раз у день і в малій кількості, а дехто від четверга до Великодня взагалі говів.
      Протягом Великого посту було  безліч різноманітних вірувань, Більшість з них пов'язані з четвєргами  (очевидно, тому,   що саме   в четвер, розп'яли Христа). Вважалося,, якщо протягом шести тижнів викидаги на горище щочетверга по поліну, а в останній понеділок посту вкласти в чоботи устілки із соломи й перед тим; як випікати у четвер паску, розпалити устілками припасені дрова, то до хати неодмінно прийде за позичкою сільська відьма. Іноді  люди  вдавалися до такого дійства. У перший четвер першої седмиці йшли в ліс із сокирою, щоб нарубати осикової дересини, з якої починали робити ворота,і  До «чистого четверга» їх треба було закінчити, принести додому і поставити в глухому кутку обійстя. Вірували, якщо ввечері сісти неподалік і. спостерігати, то відьма, йдучи дорогою, обов'язково підійде до воріт і почне через них перелазити. Ця магічна дія матиме силу тоді, коли ніхто з односельців не побачить, як робилися «ворожбитові ворота». А чому ворота виготовляли саме з осики? Справа в тому, що з неї не будували хату, нічого не майстрували, навіть не використовували для палива, бо «осикові дрова та козячий кожух, то вилізе пара і дух». Це пов'язано з тим, що, по-перше, ссика вважається неякісною деревиною і, по-друге.вона, згідно з легендою, «пропустила цвяхи, коли розпинали на хресті Ісуса Христа». Отже, осика вважається «нечистим деревом».
      Про Великий піст є кілька прислів'їв. Ось деякі з них: Прийшов Великий піст — тягни дзвони за хвіст. Прийшов Великий піст — підігнув собака хвіст. У Великий піст не ходи в гості. Піст не міст, в'їхати можна. Суворі обмеження змушували поступатися багатьма світськими забаганками, а тому побутувало й таке застереження: «Ось прийде Великий піст, то всім прижме хвіст" 


MiGG&Co. 
http://добавить-сайт.in.ua  http://посещаемость-сайта.com.ua  http://работа-для-девушек.kiev.ua