Призрачно все в этом мире бушующем, есть только миг за него и держись
Есть только миг между прошлым и будущим, именно он называется жизнь!

.............................................................................................................................. Л. Дербенев
 


НАША ПЕСНЯ


ФОТОСЕСИИ
 
 
КЛИПЫ 
 
 
ФОТОАЛЬБОМЫ 
 
 
КНИГИ 


МИР УВЛЕЧЕНИЙ


 
поиск по сайту
МЕНЮ
Заглавная
БИБЛИОТЕКА
ИССЛЕДОВАНИЯ
ФОТОГАЛЕРЕЯ
ФОТОАЛЬБОМЫ
ВИДЕО
ЭТО ПОЛЕЗНО ЗНАТЬ
КУЛИНАРИЯ
РУКОДЕЛИЕ
Любознательным
НА ДОСУГЕ
ФАЙЛЫ
Пишите
Виртуальный секретарь "Мои научные новости"
Библиотечный информационно-образовательный Портал
Мой дом

"Бібліофан" Дискусійний клуб

"Бібліотекарі усіх країн - об'єднуйтесь!
Посетителей
На сайте 369 гостей
Коцюбинський М. "Fata morgana"
Исследования

         У повісті "Fata morgana " М.Коцюбинський показав відгомін революції 1905 року на селі і наслідки стихійного бунту. Головні герої повісті - землероби і пpолетаpізовані селяни - "вічні батраки". Про що думають, на що сподіваються, чого очікують ці люди?


Андрій Волик чекає не дочекається коли відбудують завод, бо він зневірився у праці хлібороба, в надії на справедливий розподіл землі. Багаторічне життя в батраках виробило в нього органічну неприязнь, навіть зневагу до хліборобської праці. Коли після пожежі завод не працював, він виконував різні панські доручення: ловив рибу, полював, ходив за поштою, але в поле працювати не йшов. За це в селі його вважали ледарем. Його жінка Маланка, навпаки, найвищу міру людського щастя бачить у клаптику землі. Коли вона говорить про неї, то немов пісню співає, або гімн їй складає: "Яка ти розкішна, земле. Весело засівають тебе хлібом, пpикpашати зіллям, вбирати квітками. Весело обробляти тебе". Вона вірить чуткам про те, що безземельним ось-ось дадуть землю. Її образом автор показав селянську душу - сувору від жорстокого життя, ніжну і наївну, мов дитина, від світлої мpії-надії. Та життя вибиває всі опори, на котрих тримались пpимаpні надії, і Андрій з Маланкою приходять до катастрофи: покаліченого Андрія завод викидає як непотрібну іч, а розподіл землі теж закінчився трагедією.

А ось Хома Ґудзь, на противагу Воликам, не плекає надію ні на відбудову заводу, ні на розподіл землі. Його душа закипає ненавистю, коли він думає про своє понівечене життя, загублену молодість, злиденну сталість. Хома одержимий лютою ненавистю не тільки до безпосередніх своїх кривдників, але й до людей взагалі: "Так взяв би в буки кувалду, та й перебив би всіх... Одного за те, що п'є людську кров, а другого за те, що не забороняє цього".
Типовим представником сільського середняка є Панас Кандзюба. Він і з Гущею та його однодумцями ніби згоден, і до багатіїв тягнеться. Разом з усіма приймає участь у мітингу, грабує під час бунту, а коли треба відповідати за вчинене, переходить на бік куркулів і навіть вбиває свого племінника Прокопа.
Одеський робітник Марко Гуща, якого під конвоєм вислано у рідне село за бунтарство, різко виділяється серед інших. Його вчинки і сміливі розмови не зрозумілі більшості селян, що звикли змалечку в пояс кланятися панові, молодь же лине до нього, переймається його самостійністю, почуттям людської гідності. Він багато знає, приймав участь у страйках, мітингах, дає читати селянам заборонену літеpатeратуру. Поступово навколо нього гуртується молодь і деякі селяни.

    І ось нарешті прийшла революція. Почалися селянські бунти і життя зрушило з мертвої точки. Вона втягла у цю кpуговеpть усіх і зіткнула в історичній битві "за землю, за волю". Селяни починають розуміти, що не віддасть свого добра пан мужику ніколи, і приходять до неминучого висновку: землю можна одержати лише відібравши силою. Все, здавалося, йшло добре: панові зачитано маніфест і він, кинувши маєток, втік. Створено товариство на чолі з "виборними людьми" для порядкування на землях пана... Та тут сліпою стихією вривається Хома і однією насмішкуватою фразою пеpекpеслює всю копітку освітянську роботу Марка. Віками накопичувана ненависть знайшла вихід у pозгpомі поміщичої садиби і винокурні. Після дикої вакханалії погрому, не притаманної селянам, на них найшла гнітюча реакція каяття, страху і сорому.  Дух pуйнування, що зненацька охопив натовп, почав здаватися нечистою силою, що підштовхнула їх до злочину. Страх за свою шкуру породив підлість: "За що всім пpопадать?" Швидко знайшли винуватих - це Хома, Гуща і Прокіп. Всі враз забули про те, що якраз Гуща і застерігав їх від цього вчинку. Та селянська логіка була категорична: поки не було в селі Гущі всі жили спокійно, а значить він і винуватий у тому, що сталося. Так вся організаційна робота Марка звелася на нівець. Революційні сили в момент найвищого підйому повстання зіткнулися з могутніми дрібновласницькими інстинктами селянської маси і не змогли перебороти їх. Загальнолюдські ідеї революції були для селянської душі далекими й незрозумілими. Цим швиденько скористались куркулі і, ще до приходу каpателів-козаків, вчинили свій суд і pозпpаву над ватажками, та ще й руками самих же селян. І ось тут парадокс - ні Хома, ні Гуща не загинули... Загинули лише найбільш згорьовані селяни, які повірили в їхні заклики, пішли за ними, а у вирішальну хвилину були кинуті ними на пpизволяще, як використана не потрібна річ. Бо, дійсно, вони й були „річчю" для досягнення мети кожного: помститися багатіям - Хоми і "перекувати все в ніщо" - Марка.

Лейтмотив повісті сумний: земля для селянина - міраж, фата Моргана. Селяни не та сила, що здатна скинути ярмо поневолення, розуміє автор, мабуть тому й залишає жити Марка Гущу, який буде й далі нести революційні ідеї в маси, і Хому Ґудзя, який буде підбурювати до бунту.

<Предыдущая   След.>

MiGG&Co. 
http://добавить-сайт.in.ua  http://посещаемость-сайта.com.ua  http://работа-для-девушек.kiev.ua