Призрачно все в этом мире бушующем, есть только миг за него и держись
Есть только миг между прошлым и будущим, именно он называется жизнь!

.............................................................................................................................. Л. Дербенев
 


НАША ПЕСНЯ


ФОТОСЕСИИ
 
 
КЛИПЫ 
 
 
ФОТОАЛЬБОМЫ 
 
 
КНИГИ 


МИР УВЛЕЧЕНИЙ


 
поиск по сайту
МЕНЮ
Заглавная
БИБЛИОТЕКА
ИССЛЕДОВАНИЯ
ФОТОГАЛЕРЕЯ
ФОТОАЛЬБОМЫ
ВИДЕО
ЭТО ПОЛЕЗНО ЗНАТЬ
КУЛИНАРИЯ
РУКОДЕЛИЕ
Любознательным
НА ДОСУГЕ
ФАЙЛЫ
Пишите
Виртуальный секретарь "Мои научные новости"
Библиотечный информационно-образовательный Портал
Мой дом

"Бібліофан" Дискусійний клуб

"Бібліотекарі усіх країн - об'єднуйтесь!
Посетителей
На сайте 188 гостей
Інформаційне забезпечення освіти
Исследования
Написано - Administrator   

     На нинішньому переломному етапі розвитку країни наша держава відводить системі освіти ключову роль у модернізації суспільства. На порозі третього тисячоріччя стає очевидним безпрецедентний попит на освіту і її широка диверсифікація поряд з усвідомленням її вирішального значення для соціально-культурного й економічного розвитку і створення такого майбутнього, у якому молоде покоління повинно опановувати новими навичками, знаннями й ідеями. Відповідно до концепції, що розробляється в рамках Програми розвитку ООН, освіта є одним з основних факторів, що сприяють збереженню і розвиткові людського потенціалу, а виходить, і умовою стійкого розвитку суспільства.

Освіта, як зазначено у Законі України "Про освіту", є основою інтелектуального, культурного, духовного, соціального та економічного розвитку країни. Тобто, метафорично, освіту можна вважати корінням державного дерева. Як у європейській традиції просвітництва, так і в колишній радянській системі, освітянська сфера завжди відігравала вирішальну роль у побудові держави, суспільства через створення "нової людини". Новому суспільству ринкової економіки потрібно інший профіль і інший рівень підготовки фахівців.

Саме реформи в галузі освіти повинні бути спрямовані на виховання громадянськості з притаманними їй рисами: індивідуальної незалежності, самостійності, відповідальності і здатності на осмислений вибір. Але, крім всього перерахованого вище, освіта, вміння та знання є визначальними ознаками людини, нації і їх продуктивності.

Насамперед, треба чітко усвідомити, що освіта є системоутворюючою структурою суспільства, роль якої безупинно зростає. Дійсно, головною продуктивною силою в постіндустріальному суспільстві стала наука, що поставляє сучасні технології і забезпечує (завдяки фундаментальним дослідженням) технологічний прогрес, що випереджає. Очевидно, що без гарної освіти про науку говорити безглуздо. Крім технічного прогресу - най необхідні умови розвитку економіки - високий освітній рівень громадян створює потенційні передумови для побудови суспільства, здатного до оптимальної самоорганізації, тобто контролюючого владні структури і відхиляючого негативні для розвитку соціуму доктрини. Освічені, здатні до самостійного аналізу проблем громадяни - от щире багатство суспільства, гарант його процвітання.

Освіта, будучи одним із найважливіших компонентів культури, має і самостійну цінність для особистості і суспільства.
Перед університетською освітою висуваються нові вимоги і непрості задачі. Економічні, політичні, соціальні й інші зміни що відбуваються в суспільстві змушують вносити корінні корективи в концепцію університетської освіти, підсилити професійну орієнтацію випускників на конкретні запити ринкової економіки. Для рішення даної задачі ключову роль повинний зіграти маркетинг освіти. Якщо проблему розглядати в більш широкому плані, то в нових умовах життєдіяльності суб'єктів, що господарюють, як відомо, маркетингу в будь-якій фірмі приділяється велика увага. Тому що в, ринкових умовах без маркетингу неможливо успішно функціонувати. Тому маркетинг повинний уміло використовуватися у всіх галузях економіки, включаючи сферу матеріального виробництва, послуг і особливо сферу освітньої діяльності.

У економічній науці складається обґрунтована думка про шляхи виходу країни з тупика: деідеологізація, розкріпачення господарської діяльності, демонополізація і приватизація державної власності. Не може не йти цими шляхами і вища школа.
Відомо, що реальним кроком у напрямку демонополізації і розвитку конкуренції є збільшення числа суб'єктів, що господарюють, виробляючу однорідну продукцію. У системі освіти це розвиток недержавних навчальних закладів усіх профілів. Це не тільки буде сприяти рішенню такої важливої проблеми, як надання максимальної можливості всім бажаючим одержати вищу освіту і тим самим підвищити інтелектуальний рівень суспільства, але і змусить державні навчальні заклади боротися за свій авторитет, піднімати рівень і якість викладання.

Діяльність освітньої установи по реалізації передбачених його статутом виробленої продукції, робіт і послуг відноситься до підприємницької лише в тій частині, у котрій одержуваний від цієї діяльності прибуток не реінвестується безпосередньо в дану освітню установу і (або) на безпосередні потреби забезпечення, розвитку й удосконалювання освітнього процесу (у тому числі на заробітну плату).

Сьогодні навряд чи хто буде заперечити, що вищий навчальний заклад - такий же суб'єкт ринкових відносин, як і всяка інша промислова, комерційна й інша структура. Його основний товар - освітні послуги і науково-технічні розробки - випробують тиск конкуренції, бідують у рекламі і надійних шляхах його реалізації як у країні, так і за рубежем, а кінцева ціль - збільшення інтелектуального потенціалу суспільства і прибуток, використаний для підвищення рівня матеріального забезпечення навчального процесу і задоволення соціально-побутових потреб членів колективу.

Між вузами починає розвиватися конкуренція в області підготовки кадрів і наукових досліджень. Конкуренція повинна розставити їх по вертикалі відповідно до рівня якості їхніх послуг.
Послуги освіти відрізняються від інших нематеріальних послуг тим, що вони задовольняють потреби в духовному й інтелектуальному розвитку, придбанні визначеної кваліфікації. Освіта являє собою і споживання, і капіталовкладення. Індивід, набуваючи освіту, несе фінансові витрати в теперішньому і розраховує на збільшення прибутку в майбутньому.

Для визначення економічної ефективності освіти необхідно зіставлення витрат на освіту і її результати. Витрати індивіда працездатного віку на освіту - це прямі витрати на навчання й упущений прибуток, що він міг би одержати, тобто заробітки, від яких йому прийшлося відмовитися через навчання. Для суспільства витратами упущених можливостей є товари або послуги, що індивід міг би зробити. Очевидною вигодою від освіти для індивіда є більш високий прибуток у порівнянні з прибутком менше освіченого індивіда, для суспільства - це більш висока продуктивність освіченої робочої сили і її додатковий внесок у національний доход. Освіта та досвід впливають безпосередньо на оплату праці людини. Термін, який пояснює, як освіта та вміння здійснюють цей вплив, а також, що визначає рівень освіти, яку одержують люди і має назву, "людського капіталу". У підручниках з ринкової економіки цей термін трактується таким чином: "Людський капітал є мірою втілення в людині здібностей приносити дохід. Людський капітал включає вроджені здібності і талант, а також освіту і надбану кваліфікацію". Саме рівень доходу, який отримують працівники, формує рівень життя цілої держави. З економічної точки зору, освіту розглядають уже не тільки як форму особистого споживання, але і як інвестиції в "людський капітал" - фактор колективного росту і засіб індивідуального розвитку.

Таким чином, освітня послуга є результат навчальної, управлінської і фінансово-господарської діяльності навчального закладу, спрямований на задоволення виробничого попиту на підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації робочої сили і попиту індивідів на одержання професії або кваліфікації, перекваліфікації. Навчальні заклади виходять на ринок, з одного боку, як виробники освітніх послуг, ноу-хау, товарно-матеріальних цінностей, а з іншого боку, як споживачі робочої сили в особі управлінського персоналу і педагогічних кадрів. У даному випадку навчальні заклади як суб'єкти ринку вступають у ринкові відносини з іншими суб'єктами на предмет купівлі - продажі освітніх послуг.
Незважаючи на подібність ринку освітніх послуг із ринком праці, що виражається наявністю таких категорій, як попит і пропозиція, конкуренція, монополія в окремих секторах і так далі, ринок освітніх послуг має, природно, свою специфіку. Товаром на цьому ринку є освітня послуга навчального закладу або професійної школи, упредметнена в навчальних програмах, забезпечена особистим і матеріально-речовинними факторами кваліфікованої робочої сили. Крім того, ринок освітніх послуг формується на основі свободи вибору споживачем профілю і типу навчального закладу і права всіх громадян одержання початкової базової професійної освіти на конкурсній основі, а також перенавчання і підвищення кваліфікації з ініціативи роботодавців, служб зайнятості і власної ініціативі. Ціна на освітню послузі визначається на основі співвідношення попиту і пропозиції і може відхилятися в ту або іншу сторону від зроблених витрат на навчання.

Як видно зміни в економічному житті України торкаються всіх областей людської життєдіяльності. Особливо це стосується освіти. Іде в минуле стандартизоване поняття "безкоштовної вищої освіти", змінюються запити споживачів освітніх послуг.
В даний час існує широка розмаїтість форм і методів платного навчання, розрахована на різні рівні вимог слухачів, базової освіти, прибутку. Якою мірою запропоновані послуги відповідають вимогам споживачів? Відповідь на це питання визначає попит на освітні послуги, а отже, і фінансовий успіх недержавних закладів а також ефективність діяльності державних навчальних закладів. З огляду на зростаючу конкуренцію на ринку освітніх послуг, для оцінки потенційного попиту варто звернутися до маркетингових способів дослідження ринку. Ціль маркетингових досліджень міститься у виявленні перспективних потреб, оцінці ступеня їхній задоволення, перевірці конкретних гіпотез і прогнозуванні споживчого поводження. З цього погляду має сенс застосувати методику проведення маркетингових досліджень до аналізу проблем сучасної освіти. Аналіз попиту на освітні послуги дасть можливість оцінити перспективність спеціальності і відповідно сформувати навчальну програму. Дослідження допомагає знайти відповідь на питання: "Яким варто бути сучасній освітній установі?"

В дипломній роботі магістра викладена суть створення та використання інформаційної системи з інформаційно-аналітичного забезпечення маркетингових досліджень у галузі освіти, аналіз економічних задач, проведено обґрунтування теми, показана її актуальність, проведена характеристика предметної області з урахуванням особливостей предмету дослідження, тобто галузі освіти взагалі і Київського національного університету культури і мистецтв зокрема. Зроблений аналіз існуючих варіантів рішення економічних задач по дослідженню освітнього ринку. Проведено дослідження в області створення системи маркетингових досліджень освітнього ринку, викладено суть одного з варіантів автоматизованого розв'язання задачі по створенню системи зі збору інформації та статистичному і аналітичному аналізу економічних задач по дослідженню освітнього ринку.

Описана постановка задачі, дана її характеристика. Задача вирішується вперше. В Україні не має на сьогодні аналогів впровадження подібної системи. Вказані інформаційні сукупності, які використовуються при вирішенні задачі і отримуються в результаті її вирішення, зміст яких проілюстровано таблицями.
Висвітлені питання організації інформаційного забезпечення. Описана організація машинної та позамашинної  інформаційної бази. Приведена схема технологічного процесу вирішення задачі.

<Предыдущая   След.>

MiGG&Co. 
http://добавить-сайт.in.ua  http://посещаемость-сайта.com.ua  http://работа-для-девушек.kiev.ua