Призрачно все в этом мире бушующем, есть только миг за него и держись
Есть только миг между прошлым и будущим, именно он называется жизнь!

.............................................................................................................................. Л. Дербенев
 


НАША ПЕСНЯ


ФОТОСЕСИИ
 
 
КЛИПЫ 
 
 
ФОТОАЛЬБОМЫ 
 
 
КНИГИ 


МИР УВЛЕЧЕНИЙ


 
поиск по сайту
МЕНЮ
Заглавная
БИБЛИОТЕКА
ИССЛЕДОВАНИЯ
ФОТОГАЛЕРЕЯ
ФОТОАЛЬБОМЫ
ВИДЕО
ЭТО ПОЛЕЗНО ЗНАТЬ
КУЛИНАРИЯ
РУКОДЕЛИЕ
Любознательным
НА ДОСУГЕ
ФАЙЛЫ
Пишите
Виртуальный секретарь "Мои научные новости"
Библиотечный информационно-образовательный Портал
Мой дом

"Бібліофан" Дискусійний клуб

"Бібліотекарі усіх країн - об'єднуйтесь!
Посетителей
На сайте 270 гостей

Заглавная arrow Любознательным arrow Хочу все знать arrow Головний інстинкт. Из жизни рыб

Головний інстинкт. Из жизни рыб

          Холодна, "німа риба" - істота з світу нам ворожого, чи ж багато ми про неї знаємо? Ці мешканці іншої стихії не перестають дивувати дослідників. Чим більше вони до  них  придивлялись, тим більше відкривали несподіваного і дивного в житті мешканців підводного царства, керованого лише інстинктами, жорстко спрямованими на боротьбу за виживання.
      Є в житті риб період, коли вони, образно кажучи, "втрачають голову": пильні щуки тісняться на мілководді і тут їх не важко навіть палкою оглушити; верховодку, взагалі, руками ловити можна... Навіть крихітки макроподи, амбассиси та інші бранці акваріумів агресивно кидаються на руки господаря, з яких звикли одержувати корм! Здогадуєтесь? Так. Під час нересту, коли природа закликає їх до розмноження. Позабувши про їжу і обережність, одні з них шукають, знаходять і стійко охороняють жмут водорості, невеличкий простір на дні чи у поверхні води, інші, збившись у велетенські косяки долають тисячі кілометрів, щоб викинути ікру в місцях, де самі народилися. Багато риб в цей час ведуть себе досить дивно, та найбільші диваки - лососеві, ікру яких ми так полюбляємо, та вугрі.
      Лососеві: кета, горбуша, семга, кумжа, кижуч, нерпа, чавича і сима з року в рік, кожен у свій час, з морів  північної  півкулі входять у річки, щоб відкласти у їх  витоках ікру. Могутній інстинкт збиває їх у косяки в гирлах річок і гонить вверх, проти течії. Спробуйте уявити собі косяк риб, кожна  -  метр-півтора в довжину, вагою від 8 до 40 кг!, який  несамовито несеться вперед, не дивлячись ні на що. Деякі з них, наприклад чавича, заглиблюються на 4 000 кілометрів від гирла!  Водопади, перекати, що зустрічаються на кожному кроці, долаються акробатичними стрибками, часом метра три вгору і п'ять в довжину, а у вузьких  місцях створюється справжня давка, а не вписавшись в крутий поворот, деякі з них ипиняються на суші. Протягом всього марафонського запливу, риби нічого не їдять, не відпочивають: вперед, тільки вперед. Зрозуміло, багато риби гине дорогою: розбивається на камінні, виштовхується іншими на берег у вузьких місцях, нею ласують звірі, птахи, ловлять браконьєри. За час гонок вигляд лососевих міниться: вони темнішають, горб на спині більшає, боки роздуваються від ікри і молочка, а щелепи самців вигинаються, мов кліщі.
          Та це ще далеко не всі випробування, які приготувала ім матінка-природа. Щоб відкласти ікру на мілководді, самці доводится лягати на бік і, так, б'ючи хвостом, копати  "ямку" довжиною метра два-три. Викинуті ікринки закидаються піском і галькою. Таких ямок вона робить декілька, працюючи два-три дні, інколи навіть тиждень. Потім стереже гніздо... Так і стоїть в чеканні появи мальків, гинучи від численних ран і виснаження. А  мальки рік-п'ять підростають у річці, а потім дружно, всі разом йдуть у море, щоб років через три повторити шлях своїх батьків.
      Ще більші диваки річкові вугрі. Довгий час вчені не могли зрозуміти: звідки вони беруться, як розмножуються? Жодного вугра з ікрою, або ж його малька за багато років не  було виловлено. Перші спроби розгадати феномен зробив ще Арістотель: "У річкових вугрів немає статі, немає ікри, молочка, їх народжують надра моря". Пліній, другий авторитет античної зоології, писав про вугра так; "Живе він 8 років. На суші без води 6 днів не вмирає. І ще, це єдина на землі риба, яка не спливає на поверхню, коли здохне." Все вірно. І все ж, про розмноження вугрів були лише домисли до того часу, поки два італійські іхтіолога - Грассі і Каландручіо, досліджуючи лептоцифалюсів (плоскоголовок), маленьких прозорих рибок, подібних до листка конвалії, не побачили їх перетворення на молодих вугрів. Але пройшло ще немало часу, поки датський біолог Йоганнес Шмідт не довів, що європейський вугор, кидаючи восени річки Прибалтики, в кінці грудня допливає до Саргасового моря, там занурюється в глибини океану і викидає ікру. Мальки виходять з ікри і пливуть до поверхні. Далі вони разом з Гольфстрімом дрейфують з заходу на схід.  Діставшись нарешті до річки, яку три роки поспіль кинули їх батьки, вони «забувають» морські звички і стають прісноводними рибами. Через  7-8 років із зрілістю до вугрів приходить жага до морських мандрівок і вони відправляються до Саргасового моря, звідки вже не повертаються.

<Предыдущая   След.>

MiGG&Co. 
http://добавить-сайт.in.ua  http://посещаемость-сайта.com.ua  http://работа-для-девушек.kiev.ua