Призрачно все в этом мире бушующем, есть только миг за него и держись
Есть только миг между прошлым и будущим, именно он называется жизнь!

.............................................................................................................................. Л. Дербенев
 


НАША ПЕСНЯ


ФОТОСЕСИИ
 
 
КЛИПЫ 
 
 
ФОТОАЛЬБОМЫ 
 
 
КНИГИ 


МИР УВЛЕЧЕНИЙ


 
поиск по сайту
МЕНЮ
Заглавная
БИБЛИОТЕКА
ИССЛЕДОВАНИЯ
ФОТОГАЛЕРЕЯ
ФОТОАЛЬБОМЫ
ВИДЕО
ЭТО ПОЛЕЗНО ЗНАТЬ
КУЛИНАРИЯ
РУКОДЕЛИЕ
Любознательным
НА ДОСУГЕ
ФАЙЛЫ
Пишите
Виртуальный секретарь "Мои научные новости"
Библиотечный информационно-образовательный Портал
Мой дом

"Бібліофан" Дискусійний клуб

"Бібліотекарі усіх країн - об'єднуйтесь!
Посетителей
На сайте 269 гостей

Заглавная arrow Любознательным arrow Это интересно arrow Барвінок. Біографії рослин

Барвінок. Біографії рослин

     
      Коли зелений травень виступає вже повновладним господарем, в широколистяних лісах, переважно в грабових або дубово-грабових, розкриваються п’ятизірчасті квітки особливо синього кольору. Ці сині очі травня з'являються на сланкій рослині з шкірястими лискучими листочками. Поширена вона в Карпатах, Ростоцько-Опільських лісах, Лісостепу, західній частині Степу та на західному Поліссі. Можна зустріти її також у квітниках, на присадибних ділянках, у садах, парках, на цвинтарях. Це одна із зимовозелених рослин нашої дикої флори — барвінок малий (Vinca minor L.).

       Наукова назва роду походить від латинського слова vinicere, що в перекладі означав “перемагати”. Мається на увазі те, що барвінок і взимку залишається зеленим, так би мовити, перемагає зиму. Щоправда, за іншим тлумаченням, ця назва походить від іншого близького латинського слова vinicere, що означав “обв'язувати” або “обвивати”. Таке тлумачення пов'язане з тим, що з сивої давнини барвінок використовується для в'язання вінків.
     В цілому рід барвінку нараховує близько десятка видів сланких напівкущиків з вічнозеленими шкірястими листочками. Поширені вони в Європі, Середземномор'ї, Передній та Малій Азії. У колишньому Радянському Союзі зростає п'ять видів цього роду, а на Україні — два види дикорослих і один здичавілий. Крім згаданого вище виду, по байрачних лісах, чагарникових заростях та степових ділянках у Лісостепу, Степу та Криму поширений ще барвінок трав'янистий (Vinca herbacea Waldst. et Kit.). Культивований у садах і парках Південного Криму барвінок великий (Vinca major L.) подекуди дичавіє. Барвінок малий в народі називають по-різному: барвінець, барвен, барвінок хрещатий, барвінзілля та інші. Є назви, які підкреслюють вічнозеленість рослини — зеленка, її місцезростання — боровинок. Ще інші назви відображають різне використання барвінку, про що трохи згодом.
      Ця вічнозелена рослина є однією з улюблених нашого народу. Коріння цієї любові, очевидячки, заховане в різних повір'ях наших предків слов'ян, у яких барвінок був шанованою рослиною. Кому не доводилося слухати чарівних українських народних пісень про барвінок. Барвінок здавна використовували у весільних обрядах. Сплетені весільні вінки та гірлянди символізують вірність, постійність, довготривалість шлюбу. Тому то одна з народних назв звучить барвінок весільний.
      У країнах Європи в минулому було навіть повір'я, що коли жінка і чоловік з'їдять разом листок барвінку, то це збудить у них палке кохання.
      Українські дівчата широко використовували барвінок як своєрідний косметичний засіб. З квітів барвінку готували напар і ним умивалися. Завдяки цьому шкіра обличчя набувала гарного кольору, ставала м'якою, еластичною. Ще й понині в деяких селах дівчата використовують досвід своїх бабусь.
      Вічнозеленість і стійкість барвінку зробили його символом вічної пам'яті. Барвінок висаджували на могилах, з нього плели поховальні вінки. Тому серед народних назв його можна зустріти такі, які відбивають це використання рослини,— могильник, могильниця.
      У країнах Європи барвінок також здавна оповитий ореолом різноманітних легенд та повір'їв, що створювало йому репутацію загадкової, чаровладної рослини. Наприклад, у середні віки вважали, що барвінок може оберігати від злого чаклування, нечистої сили та відьом. Його ставили в приміщенні, вішали над дверима й вікнами, щоб нечиста сила не проникла в дім. Барвінок одягали також на злочинців, яких вели на страту, щоб відігнати нечисту силу. У Франції одна з народних назв барвінку звучала досить страшно — фіалка відьом, чим підкреслювалась таємнича сила рослини.
      Великої популярності зажив барвінок у XVIII столітті завдяки тому, що він був улюбленою квіткою видатного французького мислителя Жан Жака Руссо.
      У творі “Сповідь” він описав історію свого кохання, пов'язану з барвінком. Після смерті Жан Жака Руссо йому було споруджено в Женеві пам'ятник, який всуціль обсадили барвінком.
      Барвінок з античних часів використовувався як лікарська рослина. Про нього згадують Діоскорид та Пліній Старший.
      У народній медицині барвінок застосовують у вигляді відварів для полоскання роту при зубних болях, як кровоспинний, зміцнювальний, кровоочисний та протизапальний засіб. Барвінок містить у собі ряд алкалоїдів: ізовінкамін, віказид, вінін, пубесцин, мінорин. У зв'язку з цим барвінок — отруйна рослина, а листя на смак дуже гірке, в'яжуче. Екстракт з барвінку здатний знижувати кров'яний тиск.
      В Угорщині з барвінку малого виготовляють препарат девінкан, який з успіхом використовується для лікування гіпертонії першого й другого ступенів. У Болгарії випускають загальноалкалоїдну суміш з барвінку малого під назвою вінкапан також для лікування гіпертонічного захворювання. Для лікування гіпертонії можна використовувати також відвар з подрібненого листя барвінку.
      Люблять барвінок у народі і за його високу декоративність. Він здавна відомий у культурі. Виведені садові сорти й форми з простими та махровими квітками, а також з різноманітним їх забарвленням: білим, фіолетовим, мідно-червоним та пурпуровим. Є форми з декоративним листям — сріблястим, жовтим по краях та строкатим. Але, незважаючи на таку велику різноманітність садових форм, квітки дикорослого барвінку мають приємніший колір. Для цього особливого відтінку синього кольору є навіть специфічний термін — колір перванш, який походить від французької назви барвінку.
      В минулому вважали, що посаджений у саду барвінок приносить щастя. В наш час — це щастя від спілкування з гарною поетично-легендарною рослиною, естетична насолода від її краси. Барвінок успішно можна вирощувати не лише в сільській місцевості в квітниках та садибах, а й у містах на вільних ділянках, у дворах, скверах, балконних ящиках і навіть у горщиках. Він невибагливий, але краще росте у напівзатінку на родючому, угноєному грунті. Легко розмножується вегетативне. Стелячись по землі, утворює дуже гарний килим з темно-зеленого листя. А від травня до червня рослина прикрашена чарівними, синього кольору квітками, які привабливо розкривають свої п'ятизірчасті блакитні пелюстки. Коли ж закінчується зима і щойно зійде сніг, улюбленець народу — барвінок радує нас своїм зимово-зеленим листям — символом постійності, вірності та вічної пам'яті. Отож розведіть і собі цю пісенну й цілющу рослину.

По материалам книги: Заверуха Б.В. "Квіти дванадцяти місяців"

<Предыдущая   След.>

MiGG&Co. 
http://добавить-сайт.in.ua  http://посещаемость-сайта.com.ua  http://работа-для-девушек.kiev.ua