Призрачно все в этом мире бушующем, есть только миг за него и держись
Есть только миг между прошлым и будущим, именно он называется жизнь!

.............................................................................................................................. Л. Дербенев
 


НАША ПЕСНЯ


ФОТОСЕСИИ
 
 
КЛИПЫ 
 
 
ФОТОАЛЬБОМЫ 
 
 
КНИГИ 


МИР УВЛЕЧЕНИЙ


 
поиск по сайту
МЕНЮ
Заглавная
БИБЛИОТЕКА
ИССЛЕДОВАНИЯ
ФОТОГАЛЕРЕЯ
ФОТОАЛЬБОМЫ
ВИДЕО
ЭТО ПОЛЕЗНО ЗНАТЬ
КУЛИНАРИЯ
РУКОДЕЛИЕ
Любознательным
НА ДОСУГЕ
ФАЙЛЫ
Пишите
Виртуальный секретарь "Мои научные новости"
Библиотечный информационно-образовательный Портал
Мой дом

"Бібліофан" Дискусійний клуб

"Бібліотекарі усіх країн - об'єднуйтесь!
Посетителей
На сайте 117 гостей

Заглавная arrow ИССЛЕДОВАНИЯ arrow Статьи arrow Статьи arrow Підприємницька концепція бібліотечної діяльності

Підприємницька концепція бібліотечної діяльності
Исследования

    Ставлення до бібліотечно-інформаційної діяльності як до товару і перехід на маркетингову філософію дозволяють досить легко вирішити питання соціально-культурологічної й економічної цінності функціонування бібліотеки.

 

Ставлення до бібліотечно-інформаційної діяльності як до товару і перехід на маркетингову філософію дозволяють досить легко вирішити питання соціально-культурологічної й економічної цінності функціонування бібліотеки. Образно кажучи — ця цінність отримує підтвердження споживацькими грошима (держава, як утримувач бібліотек, теж є споживачем). Для тих, кого лякає іншомовне слово "маркетинг", нагадаємо, що це всього-на-всього система взаємопов'язаних і безперервних заходів, які визначають дії господарюючого суб'єкта, спрямовані на забезпечення мети свого існування. Бібліотечні установи ці заходи виконували завжди, але вони визначали тільки їхні соціальні та культурно-просвітницькі цінності й не були спрямовані на економічну ефективність. Бібліотечна діяльність і раніше відносилася до сфери послуг, які надавали громадянам у розрізі соціальних пільг, гарантованих державою, тому не потребувала комерційного маркетингу. Нині вона утримує бібліотеки лише частково, і це ставить на порядок денний питання самофінансування для підтримки ефективної діяльності. Тактика ж маркетингу якраз і полягає у визначенні та формуванні виробничої діяльності з урахуванням поточної ринкової ситуації для забезпечення стійкого рівня свого прибутку та активної поведінки споживача і зводиться до цілеспрямованого і свідомого регулювання процесу обміну на бібліотечно-інформаційному ринку.

З погляду останніх маркетингових теорій, цінність суспільного виробництва полягає не стільки у володінні певною продукцією, скільки у її здатності задовольняти певні потреби власників, тобто, у тій корисності (ужитковій, естетичній, духовній тощо), то її отримує споживач через неї. Так, наприклад, споживач купує не кондиціонер, а свіже повітря і температуру в приміщенні. Телевізор чи комп'ютер сам по собі як матеріальний виріб не має для споживача ніякої цінності. Він корисний лише як ретранслятор інформації та знань, засіб заповнення вільного часу, самоосвіти і навчання. З цієї точки зору бібліотека стає в один ряд з ними.

Найлаконічніше та найвиразніше, на мій погляд, головну функцію бібліотечної діяльності на сучасному етапі сформулював японський бібліотекар Катогі (Catogi М.) — "це створення системи, яка дозволяє будь-якій особі отримати в будь-який час будь-якому місці вітчизняні та зарубіжні документи і бібліографічну інформацію про них". Звідси її виробнича діяльність — це збирання друкованих та інших вербальних матеріалів з наступним бібліотечним опрацюванням, збереженням Їх у каталогах, картотеках, бібліографічних посібниках та пов'язані з цим сервісні послуги. А її функція —задоволення споживацьких потреб читачів (користувачів) через специфічний, опосередкований збут інтелектуальної продукції інших виробників, а точніше закладених у ній знань, відомостей, інформацій, почутгів тощо, які потрапивши до бібліотеки, стають її товаром і "продаються" споживачу специфічними бібліотечними прийомами і методами.

Згідно економічної теорії, бібліотека, як виробнича структура, відноситься до посередницько-збутового підприємства, а точніше — до посередницько-збутової установи. Як і всі посередиицько-збутові підприємства, бібліотека має складське господарство (книгосховища), виконує складські функції з накопичення та зберігання товарних запасів, формує торговельний асортимент (комплектування), готує товари для продажу (бібліотечне опрацювання та катологізація), комплектує партії товарів (систематизація, розстановлення фондів), рекламує їх (інформаційно-бібліографічна, виставочна діяльність, масові заходи) і "продає" (налає в оренду) їх споживачам (книговидача). Крім того, частина бібліотечної діяльності є суто виробничою й поєднує в собі матеріальне виробництво з духовним. Продукція цієї діяльності характеризується цільовим характером і має свої чітко виражені особливості та властиві лише їй закономірності в порівнянні з класичним товарним виробництвом і класичною посередницько-збутовою діяльністю — побутово-сервісне обслуговуванння, рекламна діяльність тощо. Виробником тут виступає бібліотекар, який, використовуючи специфічні засоби виробництва (книжки та іншу інтелектуальну продукцію) і праці (людський мозок та технічні засоби), особливі, властиві лише цій галузі діяльності. методи, способи та прийоми (аналітико-синтетичні, узагальнення та систематизації тощо), виробляє своєрідний, теж інтелектуальний вид продукції (бібліотечні каталоги і картотеки, бібліографічні покажчики, аналітико-оглядові й довідкові видання), для допомоги споживачам у задоволенні освітніх, науково-пізнавальних, соціальних та естетичних потреб. При чому, ця продукція часто може виступати і товаром, і послугою одночасно. (Наприклад, бібліографічний посібник виступає товаром, як друковане видання, і послугою, як упорядкований перелік літератури на замовлення). Предметом праці бібліотекаря є користувач, точніше, його читацька діяльність, бібліографа — бібліотечні фонди на різних матеріальних носіях, комплектувальника — потік вербальної продукції на різних носіях. Продуктом праці є інформація та знання, отримані споживачами через орендні та бібліотечно-інформаційні послуги, спрямовані на просування до споживачів продукції інших виробників. Знаряддям — слово, мова (як усна, так і збережена на різних носіях). Результатом праці — соціокультурна компетентність особистості, як комплекс знань і уявлень, вмінь і навичок, традицій і ціннісних орієнтацій, отриманих через самоосвіту та особистий духовно-інтелектуальний розвиток шляхом споживання інтелектуальної продукції, тобто, її соціалізація.

Практика показує, що в підприємництві дуже важливо прогнозувати і передбачати, що допоможе, а що стане на заваді досягненню поставленої мети. Для цього потрібно мати чіткий і спрямований на досягнення успіху план дій. Такий план суттєво відрізняється від звичної о виробничого плану, і е своєрідною моделлю прибуткової діяльності підприємства. Він використовує всі напрацювання традиційного планування стосовно категорій ринкової економіки: бізнесу, конкуренції, маркетингу, стратегії фінансування, досягнення беззбитковості і необхідного рівня рентабельності та якісного обслуговування споживачів. Такий план називається бізнес-планом, що являє собою комплексне відображення прибуткової виробничої діяльності суб'єкта через поглиблене планування технічної,та функціональної якості продукції (товарів і послуг), а саме: її характеристики, технології виготовлення, ціни, способи просування, поширення і збуту. Планування починається з постанонки мети для кожного конкретного продукту чи послуги,;на основі аналізу співвідношення попиту і витрат та очікуваного прибутку. На кожен товар чи послугу обов'язково складається технологічна карта і бюджет, до якого вводять усі без; винятку витрати (як прямі, так і непрямі), пов'язані з його розробленням, виготовленням і збутом, визначається його собівартість та економічна ефективність. Неефективна й високо-затратна продукція, як правило, до продуктування не береться, якщо тільки вона не має унікальних споживчих властивостей, що дасть змогу реалізувати її за високими цінами.

Головні принципи складання бізнес-плану такі:

  • ранжування об'єктів планування за їхньою важливістю;
  • визначення необхідних ресурсів як у якісному, так і в кількісному відношенні;
  • встановлення чіткого графіка виконання робіт за етапами, технологічними процесами й термінами;
  • розподілення відповідальності між виконавцями з переконливою мотивацією вибору;
  • варіантність і збалансованість;
  • передбачення форм контролю за виконанням робіт для того, щоб мати можливість своєчасно втрутитися у процес виробництва.

Складання бізнес-плану змушує критично оцінити своїсили, тверезіше оцінити свої можливості, оскільки при цьому доводиться враховувати економічну, а не лише суспільно-вартісну доцільність кожного виду продукції. Може статися, що після розгляду різних сценаріїв діяльності буде зроблено висновок, що мета недосяжна, бо перешкоди надто серйозні і ризик великий. Тоді потрібно буде моделювати мету, що її легше досягти, і робити це доти, поки не буде знайдена оптимальна, або ж шукати вигідних партнерів, з якими ділити затрати, а отже й прибуток.

Бізнес-план — це інструмент для перетворення задуму в дійсність, він є документом для внутрішнього користування і залучення інвесторів, спонсорів, зрештою, місцевої влади, якщо вона залишається фінансодавцем і забезпечує собою результат маркетингових досліджень. План повинен враховувати чимало аспектів стосовно як внутрішнього, так і зовнішнього середовища, бути збалансованим з реальними фінансовими й ресурсними можливостями.

Кожна нова мета, нова послуга чи виріб потребують нового бізнес-плану з формулюванням нової стратегії, відбором нових прийомів досягнення, розробленням конкретних заходів і термінів виконання та виконавців. Слід зауважити, що бізнес-план не виключає необхідності мати виробничий і оперативний плани.

Зрозуміло, що для складання будь-якого плану необхідна інформація, яка давала б змогу прийняти виважене рішення з кожного виду продукції, поставити тактичні і стратегічні завдання. Така інформація має систематично акумулюватися у банках нормативної, планової та довідкової інформації. Непересічне значення має банк маркетингової інформації, до якого ввійшли б:

  • блок зовнішньої інформації — інформація про процеси, що протікають на ринку; про кон'юнктуроутворюючі фактори; про інфраструктури ринку; про потенційних партнерів і потенційних конкурентів; про інфраструктуру мікрорайону діяльності;
  • блок внутрішньої інформації:

а) інформація про бібліотеку, як господарську одиницю

— капітал і його структура, структура капіталовкладень, обсяги виробництва й реалізації, загальні витрати бібліотеки, джерела формування коштів, розподілення та використання коштів, прибуток, показники рентабельності; б) інформація про бібліотеку як фінансову одиницю — особистий і кредитний капітал, обіговий капітал, короткострокові кредити, надходження реальних грошей, обсяг внутрішніх капітальних вкладень; в) інформація про покажчики конкурентоспроможності

— структура ціни, техніко-економічні параметри та якісні параметри продукції, асортиментна структура виробництва тощо; г) інформація про науково-технічний, технологічний, кадровий і фінансовий потенціал бібліотеки. ......

Слід зазначити, що при розробленні бізнес-плану майже завжди виникають ситуації за яких доводиться приймати рішення, виходячи з недостатньо чітко визначених умов та оперуючи не завжди надійною інформацією. В таких випадках виникає потреба в оцінюванні Ймовірності досягнення тих чи інших результатів, виходячи з фактора невизначеності, та враховувати ймовірний ризик. При прийнятті того чи іншого рішення дуже важливо з'ясувати, чи оправданий ризик і де проходить межа, яка відокремлює допустимий ризик від недопустимого, тобто, визначити міру невизначеності при реалізації прийнятого конкретного рішення. Існує три основні математичні методи, що дозволяють приймати рішення з урахуванням фактора невизначеності: стандартні відхилення, довірчі інтервали та множинний регресійний аналіз, але вони досить складні. Найприйнятнішим варіантом для розв'язання практичних проблем невизначеності й ризику є експертна оцінка, яка полягає в раціональній організації аналізу проблеми експертами з подальшим логічним оцінюванням результатів.

Після визначення міри ризику, необхідно передбачити ще рентабельність запланованого виробництва з метою його корегування для забезпечення спочатку гарантованого збереження підприємства, а надалі — його розширення й розвитку. Для цього необхідно скласти кошториси на всі заплановані технологічні процеси бібліотечно-інформаційної діяльності, узгодивши їхні нормативні показники з дійсними; визначити обсяги продукції, яку можна виробити, виходячи з наявних бюджетних і позабюджетних асигнувань; зіставити бажання з фінасовою, виробничою і кадровою базами та прийняти рішення, за рахунок чого можна все це при необхідності поліпшити.

Отже, якщо усвідомлений загальний стан справ у господарстві і той рівень, якого потрібно досягти, визначені товари

та послуги, їхні споживачі, складений прогноз обсягів виробництва, ризик мінімальний і виявлені та враховані всі його аспекти, приступають до написання бізнес-плану. Не існує жорстко регламентованої форми і структури бізнес-плану, але він обов'язково має враховувати ось такі моменти:

  • обгрунтування цілей і завдань, що ставляться на найближчу й віддалену перспективу;
  • оцінка поточного стану економіки у сфері обраної діяльності та перспектив;
  • оцінка сильних і слабких сторін свого господарства;
  • аналіз ринку і свого сегменту в ньому;
  • збирання й узагальнення інформації про споживачів;
  • виважена оцінка особистих ресурсів і можливостей;
  • оцінка умов конкуренції та умов протистояння;
  • аналіз проблем функціонування і способів їхнього вирішення.

Виклад повинен бути настільки обгрунтованим і переконливим, щоб план зміг надихнути колектив на його виконання, а потенційних партнерів та інвесторів — на його фінансування,

Приблизна структура бізнес-плану: опис галузі, установи та її місії, виготовлювані товари й послуги та Їхнє функціональне призначення, стратегія зростання. В розділі роблять акцент на товарах і послугах, за допомогою яких планується завоювання ринку, вказуються їхні споживацькі властивості, суттєві відмінності від товарів-конкурентів, по можливості дається наочне зображення провідних товарів або долаються зразки. Тут же слід подати прогноз ціни і тих витрат, яких потребує виробництво.

Характеристика ринку: споживачі, попит, місткість, динаміка, конкуренція, оцінка обсягів реалізації, торгова політика, стратегія цін, просування продукції тощо. Головна його мета —визначити й обгрунтувати ту ринкову нішу, в якій заплановані до виробництва товари і послуги знайдуть споживача. Треба мати на увазі, що перевага над конкурентами нижче 30% говорить про низьку конкурентоздатність продукції,

План виробництва (операційний план): характеристика виробничих приміщень, виробничих процесів, обладнання тощо та їхня здатність забезпечити технологічні процеси запланованого виробництва та їхній високий рівень. Головне завдання розділу — підтвердити розрахунками реальність про-дуктування необхідного обсягу продукції у визначенні строки і в потрібній кількості. Вказують, які виробничі потужності будуть задіяні (існуючі чи заново створювані), постачальники сировини, матеріалів і умови поставки. Основне питання розділу — оцінка витрат виробництва товарів і послуг і їхні зміни в перспективі.

Організаційний план: форма організації бізнесу, організаційна схема, тощо. Обґрунтовують організаційну структуру підрозділів, визначають зміст їхньої діяльності, кваліфікаційні вимоги до фахівців. Вказують також джерела і способи залучення фахівців, рівень заробітної плати.

Оцінка ризиків й альтернативні стратегії. Основне завдання — передбачити всі типи ризиків, їхні джерела і моменти виникнення та заходи по скороченню цих ризиків і зменшення збитків, які можуть виникнути.

Фінансовий план: доходи та витрати, рух коштів, проект фінансування, розрахунки беззбитковості і потреби у фінансуванні.

Додатки: організаційна схема, технічні дані на продукцію, матеріали про ринок тощо.

Резюме. Після закінчення складання бізнес-плану, пишеться резюме, яке являє собою рекламу проекту. В ньому мають бути коротко, чітко й переконливо викладені основні положення та опорні пункти проекту — чим буде займатися установа, скільки коштів потребує, який очікується попит на продукцію і чому є впевненість у досягненні успіху, очікувані дивіденти, види контролю за виконанням плану. До плану додаються розрахунки й зразки товарів (якщо це можливо), опис продукції, яку неможливо пред'явити.

Бізнес-план обговорюють, затверджують і він набирає чинності з вказаного моменту.

Список використаної літератури

1. Банкова О.Ф. Библиотечно-информациониая продукция и услуги:

качество и конкурентоспособность // Б-ка и закон: Справ. — Вып. 3. — М„ Либерия, 1997. — С. 143—164.

2. Войчак В., Шевчук И. Суть маркетингу и его современная концепция,—К„ 1994.

3. Голубков Е.П. Маркетинговые исследования: теория, практика и методология. — М : Финпресс, 1998.

4. Джерелиевская И.К. Библиотечная коммуникация как феномен рыночных отношений // Науч. и техн. б-ки. — 1993. — № 5. — С. 20—32.

5. Инициативная деятельность библиотеки: платная интелектуаль-ная продукция: Науч.- практ. пособие / РГБ. — М., 1999. — (Сер.:

"Настол. кн. библиоменеджера"; Вып. III).

6. Кардаш В.Я. Маркетингова товарна політика: Навч. посіб. — К.:КНЕУ, 1997.—156с.

7. Кетлер Ф. Основы маркетинга: Пер. с англ. — К.; М; СПб; Вильнюс, 1998. — 1056 с. 2* К., 1998. — 592 с.

8. Клюев В. К. Маркетинговые аспекты развития информационной дея-тельности библиотеки: Науч.-пракг. пособие / Ин-т повышения квалификации иформ. работников; МГУК. — М., 1994. — 112с.

9. Колегаева С.Д. Платные услуги и предпринимательская деятельность библиотеки // Б-ка и закон: Справ. — Вып. 2. — М.: Либерия, 1997.—С. 182—195.

10. Концепция маркетинга для публичных библиотек / Пер. с нем. — М„ 1992. — 143 с.

11. Мачидо Р. Маркетинг для малых предприятий. — СПб.: Питер, 1998.

Міщенко Г. Підприємницька концепція бібліотечної діяльності
// Вісник Книжкової палати.-2004.-№ 2 (91).-С.26-29.

<Предыдущая   След.>

MiGG&Co. 
http://добавить-сайт.in.ua  http://посещаемость-сайта.com.ua  http://работа-для-девушек.kiev.ua